Фото: Stramyk Igor

Близько півсотні учасників батярського велозаїзду, серед яких були львів’яни, кияни та іванофранківці, зібрались на площі перед Домініканським собором. Люди були вдягнені у відповідності до моди часів середини 19 століття – початку 20 століття, коли у Львові існувала так звана “батярська культура”. Свої ровери сучасні батяри також стилізували під тогочасні велосипеди, хоча до акції долучилися й власники справжніх раритетів. Скажімо, львів’янин Ігор прийшов на заїзд зі старим німецьким ровером, якого отримав у спадщину від дідуся.

“Це така сімейна реліквія. Коли прийшла моя черга на ньому їздити, я його реставрував, замінив деякі деталі. Вважаю, що така історія не повинна пропадати. Хоч роверу скоро буде 80 років, я планую його ще своїм дітям передати”, — розповів учасник заїзду Ігор.

Перед початком заїзду ще один сучасний львівський батяр Тарас пригощав перехожих березовим алкогольним “диво-напоєм” власного виробництва. Келішок напою був далеко не зайвим, зважаючи на холодну мряку, яка була цього дня у Львові.

“Я спеціально для цього напою збирав сік у знаному батярському мікрорайоні Підгори, там ростуть спеціальні берези. На сьогоднішню акцію я вбрався як справжній львівський батяр-гульвіса. На мені старі дідові штани, знайдені на стриху, така ж стара маринарка. Шкарпетки купив на базарі, а мешти взяв в нижній шухляді своєї шафи”, — розповів Тарас.

Біля Домініканського собору учасники заїзду зробили фото на згадку, а відтак рушили центральними вулицями Львова до Парку Погулянка. Це місце -знакове для батярів, адже саме там, за міськими переказами, півтора сотні років тому й виникла ця субкультура.

“Ми хочемо показати, що батярство – це не минуле, не давня історія, а сучасний тренд, можливість для креативних, модних людей проявити себе. Є думка, що батяри – це якісь кримінальні люди, однак це неправда. Це радше гульвіси, веселі люди. Такими ж усміхненими та радісними є і сучасні батяри на роверах”, — наголосив організатор заїзду Андрій Сидор.